ВСТУП
Інтеграційні процеси, що
відбуваються в українському суспільстві,
вимагають нової школи, метою якої є створення
«умов для розвитку і
самореалізації кожної особистості»,
формування покоління, «здатного
навчатися упродовж життя» («Національна
доктрина розвитку освіти»).
Такий підхід є вимогою часу. Головними
проблемами, на які сьогодні
має орієнтуватися учитель,
це не просто питання «що вчити?», а «для чого
вчити?» і «як учити?». Тому пріоритетами державної політики розвитку
освіти є
особистісна орієнтація, формування
національних загальнолюдських цінностей, створення умов для формування
життєвих компетентностей школярів.
Сьогодні особлива увага
повинна приділятися практичній і творчій
складовим навчальної діяльності. У
вимогах до рівня загальноосвітньої
підготовки учнів актуалізується
роль уміння здобувати інформацію з різних джерел,
засвоювати, поповнювати та оцінювати її, застосовувати способи пізнавальної та творчої діяльності. Зрозуміло, що процес отримання інформації не
є проблемою, для учня складнішим є оперування нею. Актуальність визначеного
напрямку і зумовила вибір теми «Формування життєвих компетентностей на
уроках української літератури» .
Мета.
Забезпечення компетентнісного підходу у навчанні української
мови та літератури в умовах реформування
освіти, формування в учнів
здатності знаходити правильне рішення в
різних життєвих ситуаціях.
У
своїй педагогічній діяльності ставлю такі завдання:
- розвивати й закріплювати інтерес до
предмету;
- використовувати нові педагогічні
технології;
- дати учням якісну освіту;
- розкрити здібності: інтелектуальний,
творчий, моральний потенціал
кожного учня;
- підготувати учнів
до правильного вибору професії, життєвих орієнтирів;
- удосконалювати форми організації
навчальної діяльності.
Реалізація цих завдань
дозволяє розвивати компетентну
особистість
у відповідності до її здібностей, інтересів і можливостей.
Відповівши на питання
"Що формувати?", поміркуємо
над іншим — "Як?". Якщо компетентність —
"готовність, здатність і бажання діяти", то, очевидно, навчальний процес і має бути спрямований
на набуття позитивного
досвіду самостійної діяльності і формування позитивного ставлення. Причому не
тільки у предметній, а й у надпредметній сфері,
пов'язаній з оволодінням
надпредметними знаннями і вміннями.
Зарубіжні і вітчизняні вчені відзначають великі
потенційні можливості щодо формування компетентностей проектного навчання,
технологій розвитку критичного мислення, дебатних та ігрових технологій,
інтерактивного навчання, створення учнівських портфоліо. Саме ці методики і
технології забезпечують самостійність учня, включення його у навчальний процес,
становлення загальнонавчальних умінь, пошук особистісних смислів діяльності, збільшення
кількості проблемних і відкритих практико зорієнтованих запитань і завдань,
оволодіння різноманітними соціальними ролями,
що сприяє самопізнанню, і, що дуже важливо, ЗАТРЕБУВАНІСТЬ особистісних якостей
через створення ситуації вибору.
Проблема життєвої компетентності особистості є основною
проблемою освіти XXI століття. Вироблення дієвих механізмів, методів сприяння розвитку
компетентності особистості педагогічними засобами - це один із ключів до розв'язання
проблеми виживання людства, подолання низки
негативних процесів, які ставлять його на межу існування. Саме у
спробі розробки цих механізмів полягає головне завдання моделі сучасної освіти. Формувати життєствердну енергію, впевненість у своїх
можливостях, вміти критично оцінити ситуацію,
себе, свої сили - такі завдання розв'язуються і на сучасному уроці літератури. На фоні сучасного світового літературного життя українські мистецькі взірці
повинні бути
піднесені на належну висоту, щоб учні за допомогою отриманих знань, набутих умінь могли знайти себе в цьому житті, знайти практичне
застосування вмінням і навичкам, оскільки літературна освіта сприяє формуванню
особистості, здатної до життєтворчості.
Ключові освітні
компетенції
•
1. Ціннісно-смислові (ціннісні орієнтири учня, його досвід самопізнання,
осмислення свого місця в світі, вибір ціннісних, цільових, смислових установок
дій).
•
2. Загальнокультурні (пізнання особливостей національної та загальнолюдської
культури, духовно-моральних основ життя, традицій окремих народів, розуміння
ролі науки і релігії в житті людини, їх впливу на світ).
•
3. Пізнавальні (знання і вміння
організації цілепокладання, планування, аналізу, рефлексії, самооцінки
навчально-пізнавальної діяльності; здобування знань безпосередньо із
реальності, володіння прийомами дій в нестандартних умовах, евристичними
методами розв'язання проблем).
•
4. Інформаційні (володіння інформаційними
технологіями, вміння працювати з усіма видами інформації, шукати, аналізувати,
перетворювати, застосовувати інформацію для розв'язання різноманітних проблем).
•
5. Комунікативні (знання мов, ефективних
способів співробітництва, навички роботи в групі, володіння різноманітними
соціальними ролями в колективі, вміння представити себе, написати лист, заяву,
вести дискусію тощо).
•
6. Соціальні (вміння жити і працювати
в колективі, в команді; знання прав споживача, покупця, клієнта, виробника,
професійне самовизначення, володіння етикою трудових та громадянських
взаємовідносин).
•
7. Моральні (готовність, здатність та
потреба жити за загальнолюдськими моральними законами).
•
8. Автономізаційні (здатність до саморозвитку,
самовизначення, самоосвіти, конкурентоспроможності; потреба та готовність
вчитися протягом усього життя).
Рекомендації щодо формування
життєвих
компетентностей учнів:
• створити «ситуацію успіху»;
• використовувати активні форми роботи;
• уроки будувати на рівноправному партнерстві;
• залучати учнів до пошукової та наукової діяльності;
• залучати учнів до позакласної роботи;
розвивати креативність учнів.
Немає коментарів:
Дописати коментар