Формування життєвих компетентностей на уроках української літератури

ВСТУП

    Інтеграційні процеси, що відбуваються в українському суспільстві,

вимагають нової школи, метою якої є створення «умов для розвитку і

самореалізації кожної особистості», формування покоління, «здатного

навчатися упродовж життя» («Національна доктрина розвитку освіти»).

Такий підхід є вимогою часу. Головними проблемами, на які сьогодні має  орієнтуватися учитель, це  не просто питання «що вчити?», а «для чого

вчити?» і «як учити?».  Тому пріоритетами державної політики розвитку

освіти є особистісна орієнтація, формування  національних загальнолюдських цінностей, створення умов для формування життєвих компетентностей школярів.

       Сьогодні особлива увага повинна приділятися практичній і творчій

складовим навчальної діяльності. У вимогах до рівня загальноосвітньої

підготовки  учнів  актуалізується  роль  уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поповнювати та оцінювати її, застосовувати способи  пізнавальної та творчої діяльності.  Зрозуміло, що процес отримання інформації  не є проблемою, для учня складнішим є оперування нею. Актуальність визначеного напрямку і зумовила вибір теми «Формування життєвих компетентностей на уроках української  літератури» .

      Мета. Забезпечення компетентнісного підходу у навчанні української

мови та літератури в умовах реформування освіти, формування в учнів

здатності знаходити правильне рішення в різних життєвих ситуаціях.

         У своїй педагогічній діяльності ставлю такі завдання:

- розвивати й закріплювати інтерес до предмету;

- використовувати нові педагогічні технології;

- дати учням якісну освіту;

- розкрити здібності: інтелектуальний, творчий, моральний потенціал

кожного учня;

- підготувати  учнів до правильного вибору професії, життєвих орієнтирів;

- удосконалювати форми організації навчальної діяльності.

         Реалізація цих завдань дозволяє  розвивати компетентну особистість

у відповідності до її здібностей, інтересів і можливостей.

     Відповівши на питання "Що формувати?", поміркуємо над іншим — "Як?". Якщо компетентність — "готовність, здатність і бажання діяти", то, очевидно, навчальний процес і має бути спрямований на набуття позитивного досвіду самостійної діяльності і формування позитивного ставлення. Причому не тільки у предметній, а й у надпредметній сфері, пов'язаній з оволодінням надпредметними знаннями і вміннями.

     Зарубіжні і вітчизняні вчені відзначають великі потенційні можливості щодо формування компетентностей проектного навчання, технологій розвитку критичного мислення, дебатних та ігрових технологій, інтерактивного навчання, створення учнівських портфоліо. Саме ці методики і технології забезпечують самостійність учня, включення його у навчальний процес, становлення загальнонавчальних умінь, пошук особистісних смислів діяльності, збільшення кількості проблемних і відкритих практико зорієнтованих запитань і завдань, оволодіння різноманітними  соціальними ролями, що сприяє самопізнанню, і, що дуже важливо, ЗАТРЕБУВАНІСТЬ особистісних якостей через створення ситуації  вибору.  

          Проблема  життєвої  компетентності особистості є основною проблемою  освіти  XXI століття.  Вироблення  дієвих  механізмів, методів сприяння розвитку компетентності  особистості  педагогічними  засобами - це один із ключів до розв'язання проблеми виживання людства, подолання  низки негативних процесів, які ставлять його на межу існування. Саме у

спробі  розробки  цих механізмів полягає  головне  завдання  моделі сучасної  освіти. Формувати  життєствердну енергію, впевненість у своїх можливостях, вміти критично оцінити  ситуацію, себе, свої сили - такі завдання розв'язуються і на сучасному уроці  літератури.  На фоні сучасного  світового  літературного  життя  українські  мистецькі  взірці

повинні бути піднесені на належну висоту, щоб учні за допомогою отриманих  знань, набутих  умінь  могли  знайти себе в цьому житті, знайти практичне застосування вмінням і навичкам, оскільки літературна освіта сприяє формуванню особистості, здатної до життєтворчості.

                                Ключові освітні компетенції

•      1. Ціннісно-смислові (ціннісні орієнтири учня, його досвід самопізнання, осмислення свого місця в світі, вибір ціннісних, цільових, смислових установок дій).

•      2. Загальнокультурні (пізнання особливостей національної та загальнолюдської культури, духовно-моральних основ життя, традицій окремих народів, розуміння ролі науки і релігії в житті людини, їх впливу на світ).

•      3. Пізнавальні (знання і вміння організації цілепокладання, планування, аналізу, рефлексії, самооцінки навчально-пізнавальної діяльності; здобування знань безпосередньо із реальності, володіння прийомами дій в нестандартних умовах, евристичними методами розв'язання проблем).

•      4. Інформаційні (володіння інформаційними технологіями, вміння працювати з усіма видами інформації, шукати, аналізувати, перетворювати, застосовувати інформацію для розв'язання різноманітних проблем).

•      5. Комунікативні (знання мов, ефективних способів співробітництва, навички роботи в групі, володіння різноманітними соціальними ролями в колективі, вміння представити себе, написати лист, заяву, вести дискусію тощо).

•      6. Соціальні (вміння жити і працювати в колективі, в команді; знання прав споживача, покупця, клієнта, виробника, професійне самовизначення, володіння етикою трудових та громадянських взаємовідносин).

•      7. Моральні (готовність, здатність та потреба жити за загальнолюдськими моральними законами).

•      8. Автономізаційні (здатність до саморозвитку, самовизначення, самоосвіти, конкурентоспроможності; потреба та готовність вчитися протягом усього життя).

                      Рекомендації     щодо  формування

                      життєвих компетентностей учнів:

•      створити «ситуацію успіху»;

•      використовувати активні форми роботи;

•      уроки будувати на рівноправному партнерстві;

•      залучати учнів до пошукової та наукової діяльності;

•      залучати учнів до позакласної роботи;

розвивати креативність учнів.